Аполінаріуш Тарнавський - це був поляк, лікар. Він приїхав до Косова понад сто років тому, в 1891 році. Родом він з Львівщини, з небагатої родини. У молодості, як учився у Кракові, заслаб на сухоти. Мав померти, але поїхав до Німеччини, до славного лікаря Кнайпа, де його вилікували природними способами. То він задумав таке лікування запровадити й на наших землях. Косів вибрав тому, що тут були і гори, і ліси, і річка, і чисте повітря, і багато сонця - це все потрібне для здоров'я.
Він купив землю і почав у 1893 році будувати свій лікувальний заклад. Робив це і ще за Австрії, і за Польщі. Бо був такий закон: доки хтось будує, то звільняється від податків. То він постійно й будував то одну вілію, то іншу, то їдальню, то лазєнкі, то ще щось, і так без кінця. Таким способом рятувався від податків. То був мудрий закон, заохочував до будівництва.
Під час Першої світової війни заклад не діяв. У 1914 році доктора арештували австро-угорські вояки, його посадили до в'язниці у Вижниці, потім засудили до смертної кари як "зрадника". Завдяки клопотанням його колишніх пацієнтів Тарнавського врятовано, він виїхав до Угорщини, а потім до Австрії, де всі воєнні роки перебував під наглядом поліції. Лічниця відновила роботу аж у 1922 році.
Тарнавський знайшов молодого хлопця Кашинського, який дуже цікавився садівництвом, послав його на науку. З нього вийшов такий садівник та городник, що пошукати. Він заклав великий сад, інспекта (парники), вирощував і городину, і квіти. Від нього в Косові навчилися вирощувати помідори, салати, каляфйори (цвітну капусту), виноград, трускавки (полуниці), рабарбар, яблука "йони" і ще багато чого.
У парку й досі багато рідкісних рослин, як от гінкго дволопатеве, тюльпанне дерево, магнолії, платани, туї, кипарисовики, псевдотсуга Мензіса, сосни Веймутові та інші. Збереглися окремі дерева з прадавньої діброви, яка колись покривала цей терен. Дуб біля корпусу №3 мас окружність 5 м 38 см (на висоті 1 м від землі), тобто його діаметр бл. 157 см. Є тут і липи, яким понад 200 літ. Але це все не те, що було колись. Тут колись нараховували 157 видів рослин, тепер - щось близько півсотні.
Заклад Тарнавського тримався на тому, що він лікував багатих людей - від ожиріння, від хвороб легенів, шлунку, від усяких нервових хвороб. У простих людей тоді всілякі хвороби були від тяжкої праці та недоїдання. Тому казали: "Добре їсти, довго спати - Бог здоров'я мусить дати!"
У Тарнавського був інший спосіб. Своїх хворих він заставляв багато рухатися, ходити в гори, вони працювали в саду, на городі, возили тачками цеглу, каміння. Купалися в холодній воді Рибниці. А їсти давав мало, та й то все без м'яса, лише усякі травки та овочі. Вечорами мусили танцювати, співати, бо й це доктор вважав ліками. Ніхто не смів ні горілки скуштувати, ні папіроса запалити. А як хтось порушував такий порядок - мусив забиратися з закладу, хоч оплатив за лікування до самого кінця, грошей доктор не повертав. Чи то офіцер, чи міністр, чи біскуп, чи фабрикант - він на те не зважав, до всіх брався дуже остро. Але й виліковував усіляких хворих без пігулок, порошків і заштриків (уколів). Ще й учив кожного, як йому жити, щоб бути здоровим. На брамі закладу було написано: "Володій собою!" То значить: не піддаватися своїм слабостям, непотрібним забаганкам, лінощам, обжорству, пияцтву, курінню - то й будеш здоровим. І то таки справедливо.
Бо й сам Тарнавський так жив. Не пив, не курив, їв дуже мало, м'яса й солодощів майже не вживав, зате багато працював, рухався.
А.Тарнавський переніс немало нещасть. Вже згадувалося про хворобу. Важким було його дитинство. Батько, управитель маєтку, був жорстокою людиною. Не без його вини мати Аполлінарія по-кінчила життя самогубством, коли він був ще дитиною. Один син доктора застрелився, бо через хворобу став інвалідом. Дочка Тереса рано померла через тяжку хворобу: вона народилася без хрящів... Незважаючи на такі нещастя, він зберіг енергію, життєрадісність, бажання нести поміч людям. У віці понад 90 літ у Палестині написав книжку, адресовану полякам - втікачам з рідної землі з порадами, як вижити у нестерпних умовах.
Був невеликого зросту, худий, сухонький. Був справжнім фанатиком стриманості. "Не добирати! - волав він до своїх пацієнтів - Найздоровіша та їжа, яку залишиш на тарілці!" У день його іменин 23 липня влаштовували гарний обід. Доктор буквально страждав, дивлячись, як гості наминали курчат. Коли подали торт, він не витримав і з криком: "Не можу дивитися, як жерете!" - вибіг з їдальні. Про це згадує один із його пацієнтів Іґнаци Вєнєвскі.
Він мав ще гарну вілію над Гуком, десь зо два кілометри від закладу. То докторів візник фірманив кіньми, їдучи у гарному повозі, а доктор біг за ним. Хто сміявся, хто крутив пальцем коло чола, але йому то було до нічого. Він знав своє. Гордий був, мав свою думку і свої звички.
Тарнавський був твердим поляком, патріотом, але й українці його шанували за справедливість і твердість. Він часом судився за землю з сусідами закладу, бували непорозуміння. Але як хтось захворів, то він це все забував і спішив допомогти. Дуже не любив непорядку, бруду. Як десь бачив у котрогось господаря купи розбитого гною, калабані коло криниці, незаметену хату або що у дворі нема впорядкованого виходка, то дуже сварився і грозив, що не прийде допомагати, якщо хтось заслабне, аж поки не буде в ґаздівстві порядку і чистоти. Так він багатьох привчив до здорового побуту.
Тарнавський як учив інших, так і сам жив. І прожив 92 роки, хоч замолоду слабував на туберкульоз. Прожив би й довше, якби не мусив тікати з родиною в 1939 році від большевиків. Точніше, родина його силою вивезла, а він дорогою до Кут пробував навіть вискочити з авта. Дуже зажурився, що пропало все зроблене ним за довге життя. Помер у Єрусалимі. Але люди наші його пам'ятають. Та й усе побудоване ним служить людям. У санаторії "Косів" встановлена дошка на честь цього славного доктора. Це було в 1995 році в присутності внука Віта Буші, ученого-атомника з США, та інших його нащадків.
Лікарем став син А.Тарнавського Віт. Дочка, Целіна Буша, прожила за кордоном понад 50 років і померла в Лондоні в 1995 році у віці 91 рік. Вона написала багато статей і дві книжки про методи лікування в Косівському закладі. Як і батько, відзначалася невсипущою енергією, до останніх років життя брала участь у благодійницькій діяльності, допомагаючи дітям охопленої тоді війною Югославії, дітям із радіаційних зон України. Була щаслива, дізнавшись, що санаторій, створений її батьком, і тепер служить людям, які не забувають доктора Тарнавського.
Досі збереглись побудовані Тарнавським вілли в санаторії. Всі вони сплановані самим лікарем спільно з його приятелем, львівським архітектором Казімєжом Мокловським. Усім будинкам принадливості надавали дерев'яні фронтони, портали, балкони, ґанки та веранди з профільованими стовпами-опорами. В архітектурі будівель використовувались покутська та гуцульська традиції. У парку була капличка, дерев'яна, збудована так, як будують гуцули. Тепер замість неї змурували цегляну.
Серед будівельників були й косівські люди - Іван Мазак, Андрій Бикалович та інші. Найоригінальніші будівлі - їдальні та купальня ("лазєнки"). Їдальня побудована з дерева, з внутрішнім балконом. Весь будинок відзначається гарними пропорціями, вишуканим смаком в оздобленні. Польські архітектори і мистецтвознавці Влодзімєж Вітковскі та Катажина Тур-Марцішук кажуть, що подібної споруди більше немає ніде. Дуже цікавими були й "лазєнки", облицьовані плиткою знаменитого львівського митця-кераміста Івана Левинського. Вода в "лазєнках" нагрівалась сонячним промінням з допомогою парабоїдального дзеркала. Їдальня ще в непоганому стані, хоч потребує ремонту, зокрема перекриття, а купальня дуже занедбана, руйнується. На ремонт, реставрацію ніхто коштів не виділяє, тому всі старі будівлі під загрозою руйнування. За радянських часів зведено декілька нових будинків, але то все стандартне, без смаку, зіпсувало вигляд усього цього комплексу, що є цінною пам'яткою архітектури і природи (дендрарій).
Косівщина -
Косів та Косівщина
Косівщина. Доктор Тарнавський
