Косівщина. Михайло Павлик

Про Михайла Павлика розповідали старий ткач Юрій Романів та колишній працівник солеварні Григорій Тимків.

- О, Михайло Павлик походив зі знаного роду Ґорґіців. Ґоргіци були дуже острі люди, з ними не було що заходити, - говорив старий ткач, попахкуючи люлькою. - Співали навіть співанку про них, там говорилося:
У Косові, славнім місті, сталася огида:
Ґорґіїци, злії люде, зарізали жида.

Але Ґоргіци не були злі, лишень дуже не терпіли кривди та несправедливості, а що мали дуже гарячу кров, то могли кривдника і побити, і навіть убити. Кажуть, що дідо Михайла чи був опришком, чи помагав їм. А так, то Павлики ткали полотно, як багато монастирських людей. Бо ґрунту було мало, мусили чимось на прожиття заробляти. Мати Михайла Марія з Лисанюків ще й дуже файно вишивала і писала писанки. Вона багатьох монастирців навчила ткати.

Діти Павликів дуже тяглися до науки, але початкову школу в Косові закінчив лише Михайло, сестри Анна й Параска тільки грамоти навчилися, а Катерина та Олена і того не знали. Але були мудрі, Анна й Параска до газет писали про кривди людські, їх за те навіть саджали до арешту.

А Михайло кінчив високі школи, однак простих людей не зрадив. Він організував радикальну партію, вона заступалася за людей. Поліція переслідувала Михайла, то він мусив аж за кордон тікати. Але потому повернувся, приїжджав не раз до Косова, але таємно.

Григорій Тимків згадував, що Михайло Павлик мав зв'язки з салінарними робітниками (робітниками соляної копальні), які були дуже свідомими. Особливо товаришував з Іваном Кременюком. Іван організовував робітників, він заснував читальню „Просвіти", створив бібліотеку, хор та оркестр робітників. Дуже не любила його австрійська влада, навіть у тюрму кидала.

- Пам'ятаю приїзд Михайла Павлика до Косова в 1906 році. Він виступав на зборах робітників, говорив, що треба більше людей залучати до української радикальної партії, агітував за те, щоб на виборах до австрійського парламенту в наступному році люди голосували за українського кандидата. Так і сталося. На вибори з'явилося 85% виборців, і наш кандидат переміг, а польський, якого підтримувала влада, одержав лише кількадесят голосів. Це було десь на початку листопада, вже починалися холоди, а Павлик був без плаща і навіть без капелюха - так бідно він жив. То ми скинулися хто що міг і купили йому і плащ, і капелюх. Він відмовлявся взяти, але ми таки наполягли. Дуже зворушений був. А нам було соромно, що такий великий діяч живе в такій убогості.

Михайло Павлик не міг часто бувати в Косові, бо тут на нього полювала поліція. Але він пересилав літературу, свої й Франкові твори, журнали різні. Літературу робітники переховували в старій дуплавій вербі на Москалівці. Якщо хтось хотів позичити книжку чи журнал, то бібліотекар залишав їх у якійсь схованці під Голицею і повідомляв того, хто хотів читати, де знайти літературу. Таким самим способом і повертали книжки. Тому лише пару людей знали, де криється бібліотека, і поліція не могла її знайти.

Михайло Павлик хотів, щоб український народ жив вільно, самостійно, щоб не було кривди робочим людям ні від панів, ні від урядників. Дуже уболівав за просвіту народу, бо темний народ ніколи не здобуде ні волі, ні справедливості.

Дуже за народ уступалася й сестра Михайла Анна. Вона все життя була зарібницею, кравчинею. Жила бідно, але дбала про ще більше вбогих. Петро Майданюк з вулиці Середньої на Монастирську розповідав, що він залишився в дитинстві круглим сиротою, та ще й здоров'я мав слабке. То Анна Павлик дбала про нього, як про сина (дітей вона не мала, була неодружена). Завдяки їй він закінчив школу в Косові, вивчився бухгалтерії, тому міг себе утримати. Анна заохотила його до читання, і він на все життя полюбив книжки.

- І не мною одним, а й іншими сиротами опікувалася Анна Павлик, - розповідав він.

Дбала вона про виховання молоді. Коли в Косові Михайло Горбовий створив молодіжну організацію „Пласт", Анна подарувала пластовій бібліотеці чимало книжок, серед них „Переписку Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом" з написом: „Жертва гром. Анни Павлик для 25 пл.(астового) к(уреня) ім. М(ихайла) П(авлика) в Косові. 1/5-25".

Косівщина - Косів та Косівщина