Косів якимось дивним способом пов'язаний із релігійним життям, хоч ніколи не було тут ні чудотворних ікон, ні вражаючих храмів. Але саме тут у XVII столітті виникла нова релігійна течія юдаїзму (іудаїзму) - хасидизм, що поширився по всьому світі. Її засновником був Ізраель Бен Еліазер, якого називали Бааль Шем Товом, тобто Господарем Божого Імені.
У певному розумінні Косів можна назвати містом митрополитів. Цей край полюбив і називав гуцулів улюбленими синами Митрополит Андрей Шептицький. У 1901 році він здійснив пастирську поїздку по Косівіщині, після чого написав знамените послання "До моїх любих гуцулів".
На початку 20-х років минулого століття в Косові мешкав і працював у кооперативі старшина армії УНР, небіж Симона Петлюри Степан Скрипник. Через два десятиріччя він став єпископом, потім митрополитом у США, а в 1990 році його обрано першим Патріархом УАПЦ. Того ж року 6 листопада він відвідав Косів і на зустрічі з церковними громадами тепло згадував своє колишнє перебування в нашому місті, казав, що був тоді парафіянином монастирської церкви, що знав кожну стежку в горах і лісах поблизу Косова.
У 1930-х роках у Косові на теперішній вулиці Б.Хмельницького, 105, у Миколи Кабина проводив літні відпустки, працюючи над науковими працями, професор Варшавського університету Іван Огієнко, колишній міністр освіти та віросповідання УНР. Згодом він увійшов в історію Української Церкви як Митрополит Іларіон, перекладач українською мовою Святого Письма, автор численних праць з історії релігії та Церкви. До того ж був ще й драматургом, поетом, видавцем і редактором.
У 1970-72 роках у Косові мешкав колишній в'язень концтаборів, а тепер священик Василь Ромашок, уродженець Хімчина, якому заборонили бути священнослужителем у Космачі. Тож він працював двірником у косівській лікарні. Потім його знову ув'язнили. Через багато літ, у 1989 році, він повернувся до Косова і мешкав у придбаному будинку на вул. О.Кобилянської, 3. У 1990 році він був висвячений у Космачі на єпископа. А 22 жовтня 1993 року, після смерті Патріарха Мстислава, Собор УПЦ КП обрав його патріархом під іменем Володимира.
Яке ще містечко може похвалитися причетністю до себе стількох і таких славетних релігійних діячів?
Крім уже згаданих священиків, треба сказати й про деяких інших. О.Володимир Скоробогатий на початку XX ст. був у Москалівці головою читальні "Просвіти". Тоді в організації було 54 члени. Читальня мала бібліотеку з близько 250 книжками. Москалівці дуже шанували свого пароха.
Справжнім мучеником був священик о.Володимир Балагурак, висвячений у 1936 році. Згодом він прийняв чернецтво під ім'ям Григорія і був вікарієм монастиря в Кристинополі. За відмову перейти в московське православ'я його в 1946 році засудили до 10 років ув'язнення. Після відбуття покарання знову відмовився від пропозиції стати православним. Йому заборонили жити на батьківщині, і він до смерті змушений був працювати на Уралі в шахтах. Але віровідступником не став.
Важко з чимось порівняти той авторитет, ту любов, якою користувався перший після відродження священик греко-католицької церкви о.Іван Бурдяк. Важко й невиліковно хворий, він самовіддано служив Богові й людям, за короткий час перетворивши масу безвірних у активних парафіян. Після передчасної смерті о.Івана його справу гідно продовжив о.Роман Іванюлик, який, здається, народжений бути душпастирем. Його емоційні проповіді захоплюють слухачів. Його поради й вимоги вірники сприймають як закон. Самий вигляд москалівської церкви, цвинтаря свідчить: тут добрі пастирі і віддана їм християнська громада.
Косівщина -
Косів та Косівщина
Косівщина. Релігійні діячі
