Косівщина. Про Облаз

Облазами називають стрімкі урвища над річками. Переважно під облазами проходять дороги, бо ж їх прокладають берегами річок. Є й у Косові свій Облаз - на схилі Острого над Рибницею на межі з селом Городом. Тут гора дуже стрімко спадає до ріки, майже простопадно. Тепер берег укріплений, підмурований знизу - це зробили ще за Австрії робітники аж з Італії. Цього домігся тодішній посол (депутат) до австрійського парламенту юрист Теофіл Окуневський, батько якого був священиком у Яворові, там мешкали і його сестри, зокрема відома піаністка, панна Ольга Окуневська. А давніше там, де зараз асфальтівка, пролягала вузенька доріжка, на яку не раз після дощів то згори налазив зсув, то сама дорога злазила вниз. Тому-то й зветься Облаз.

...Одного разу татарський загін несподівано перебрів у Кутах Черемош (тоді це був кордон з турецькими володіннями) і полями, перелісками та лугами попід Баранівкою та Голицею, обминаючи Косів, попрямував у напрямку гір, сподіваючись зненацька напасти й пограбувати багаті на худобу гірські села. Але на Каменистому на скелях стояла здавна сторожова вежа. З неї ще здалеку побачили напасників і подали сигнал у Город. Всі дорослі кинулися до Облазу. Там над єдиною дорогою, якою могли рухатися вороги, завжди лежали заготовлені уламки скель, колоди. Як лише татари втяглися на дорогу, на них полетіла вся та "амуніція". Одних вона убивала або калічила, інші падали вниз, у глибоченний яр над рікою, і розбивалися об скелі. Мало кому вдалося повернутися назад і втекти. Від крові Рибниця аж до Косова текла червоною.

Більше ні турки, ні татари не пробували заглибитися у наші гори. А сліди сторожової вежі на скелях Каменистого видно й досі. Їх у 1994 році вивчали львівські дослідники - історики Леонід Мацкевий, Орест Мацюк, Петро Сіреджук.

Косівщина - Косів та Косівщина