"Білий слон" на Чорногорі

У Східних Карпатах, в Чорногорі, на вершині Піп-Іван височить кам'яна «коробка» з зіницями вибитих вікон та пло­ским дахом. Не один, мабуть, дивувався: що ж було тут раніше? Обсерваторія? Турбаза? Прикордонна застава?

Високогірна метеоролого-астрономічна обсерваторія на горі Піп-Іван (2022 м. над рівнем моря) в Чорногорі була збудована 1938 року. Ідея спорудження бази для спостереження в горах, що виникла у керівництва Варшавської обсерваторії ще після першої світової війни, тривалий час не реалізовувалась.Тільки в 1935 році, коли міністерство протиповітряної оборони Польщі почало будувати на горі Піп-Іван метеорологічну обсерваторію для своїх потреб і звернулося з пропозицією до Варшавської обсерваторії організувати тут астрономічне відділення, знов повернулися до втілення цієї ідеї в життя.

Метеорологічна обсерваторія повинна була забезпечувати авіацію необхідною інформацією про погоду. Крім того, планувалося будівництво приміщення для прикордонників, оскільки гора Піп-Іван знаходилася поблизу польсько-чехословацького кордону, а з 1939 року – польсько-угорського.

З гори Піп-Іван відкривався чудовий краєвид на Карпати, на долину ріки Черемош. За 20 км на південь знаходився пік Стіг, де на той час знаходилися кордони Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Символічний камінь у фундамент обсерваторії закладено влітку 1936 року. Нагляд за будівництвом вів Адам Мейснер зі Львова, виконробом був Василь Баневський. Астрономічно-метеорологічна обсерваторія побудована на рельєфі в стилі конструктивізму.Зводилася обсерваторія з місцевого матеріалу, доставка на гору якого вимагала значних зусиль. Стіни викладали з каменю-пісковику, який лупали з величезної скелі на вершині. Щоби мати пісок, товкли каміння, а щоби стіни були міцніші, крім цементу, в розчин додавали білок курячих яєць. Товщина стін цокольного поверху становила один метр двадцять п’ять сантиметрів. Для утеплення приміщень з внутрішнього боку між сухим тиньком і кладкою робили прошарок із просмоленого корка. Коркове дерево доставляли океаном з Африки до Франції, потім залізницею до Варшави, а далі — до Ворохти. Звідти кіньми возили у Шиберне, а тоді на плечах — до вершини. Транспортування вантажу здійснювали за допомогою гуцульських коней, а також вручну та пішки. Великі труднощі були з доставкою ящиків з обладнанням для обсерваторії, деякі з них важили 950 кг. Урочисте відкриття відбулося 29 липня 1938 року. З цього прводу на гору Піп-Іван прибули офіційні особи, а також група астрономів,серед яких були директор Варшавської обсерваторії, цого помічник, директор Львівської обсерваторії та інші.

Будівля обсерваторії мала форму дзеркального відображення латинської букви “L”. Над верхнім поверхом знаходилася башта з куполом. У будинку було 43 кімнати і 57 вікон. На першому поверсі розміщались конференц-зал, квартира керівника і житлові кімнати. На другому поверсі — їдальня, кабінети, готель і приміщення для зв'язку, на самому верхньому — зал для метеорологічних інструментів.Територію обсерваторії обгородили кам'яним муром. Головний під'їзд та стежки вимостили каменем. Збереглися залишки постаментів, на яких, очевидно, стояли кам'яні скульптури.

У підвалі знаходилися аку­муляторна, звідки подавали електричний струм, котельня та інші господарські приміщення. Обсерваторія ма­ла власне центральне опален­ня, електропроводку. Але погано було з водою, бо, ба­жаючи зекономити при будівництві, не проклали водо­провід, тому зимою топили сніг, а влітку носили воду з джерела, що було на відстані 0,5 км від будівлі. Раз на рік в обсерваторію завозили гас, причому бочки доставляли до підніжжя гори, а потім на ко­нях — до обсерваторії.

Харчо­вими продуктами запасалися двічі на рік. Хліб пекли на місці. Спочатку обсерваторія була на балансі державного Метеорологічного інституту Польщі, невеликі кошти виділяв Варшавський університет.

1 вересня 1939 року (саме у день початку другої світової війни) Рада математично-природничого відділення Варшавського університету за пропозицією проф. М. Камінського прийняла рішення про відкриття на горі Піп-Івану філіалу Варшавської обсерваторії. Та війна «відмінила» це рішення.

Великі кошти, що їх по­требувала обсерваторія як нау­ковий заклад та скептичне ставлення до неї деяких чи­новників, породили незвичну назву обсерваторії — «Білий слон», як символ непотрібного задуму. Місцеве ж населення — гуцули — обсерваторію сприймали як ширму, що нібито покривала воєнний об'єкт.

За спогадами керівника обсерваторії магістра В.Мідовича, гуцули вважали, що щось таємниче сховано всередині гори. Про самого керівника ходили чутки, що він може натиснути кнопку ліфта і спуститися у глибину гори, розсунути її і відкрити ангари з спеціальними літаками. Про астрономічний інструмент астрограф, казали, ніби то спеціальна пушка, що могла обстрілювати все на­вкруги.

В обсерваторії на горі Піп- Іван у ті часи постійно жив Владислав Мідович — гео­граф, метеоролог і завзятий турист, його призначили сюди у 1937 році, коли ще тільки зводилася будівля. З ним мешкала його дружина, яка займала посаду молодшого спостерігача-метеоролога, їх малолітній син, а, крім них, ще три метеорологи-спо­стерігачі та обслуговуючий персонал. З Варшави приїздили всесвітньо відомі ас­трономи Володимир Зонн та Михайло Камінський. Постійну вахту несли прикор­донники.

Головним астрономічним інструментом на горі Піп-Іван був астрограф з діаметром об'єктиву 33 см, що замовили в Единбурзі за ініціативою М.Камінського. Цей інструмент ще восени 1937 року було до­ставлено до Польщі, відтак транспортовано на гору. Крім астрографа, з Единбурга надійшло кілька вимірювальних приладів. Астрограф розмістили в башті, двометрові стіни якої були побудовані з каменю. Башту увінчував мідний купол діаметром 10 м, що відкривався автоматично. На астрографі ве­лись фотографічні спостережен­ня великих та малих планет, комет та змінних зірок. У 1938-1939 роках працівники обсерваторії отримали багатий матеріал спостережень, на ос­нові якого були підготовлені наукові праці, проте архіви «Білого слона» не збереглися. В 1938 році на горі Піп-Іван вів спостереження вже згадуваний Володимир Зонн.

Початок другої світової війни перервав звичний плин життя на горі Піп-Іван. При­пинився телефонний зв'язок з Варшавою, почався нелегаль­ний перехід кордону. Обсерва­торія стала готуватися до евакуації. Астрономічні інструменти упакували в оцин­ковані ящики і вивезли. Керівник обсерваторії згадував, що день 17 вересня 1939 ро­ку, коли все було готове до евакуації, був похмурим, йшов дощ, але закінчився він  гарним заходом сонця. Уже коли настав присмерк, з'явилися прикордонники і передали розпорядження перейти кордон.

У кінці вересня 1939 року обсерваторія на горі Піп-Іван перейшла до Радянської України, на ній велись метеорологічні спостереження до 1941 року. Наприкінці року будинок обсерваторії зайняли угорські війська, які обладнали ту пункт спостереження. Коли війська залишили гору, місцеві жителі рознесли по домівках усе, що можна було рознести. З того часу ніхто не охороняв будівлю, і вона поступово перетворилася на руїни.

У 1944 році, коли за ініціативою академіка О.Я.Орлова була заснована Головна астрономічна обсерваторія АН України у Києві, планувалося створити на горі Піп-Іван і філію. Та нестача коштів і відсутність відповідних кадрів стали на перешкоді здійснення цих планів. «Білий слон» на горі Піп-Іван чекає, коли з'являться вчені-ентузіасти для воскресіння обсерваторії. Якщо відбудувати обсерваторію на Чорногорі, то можна було б використовувати її у різних сферах. Не лише в астрономії та метеорології.

Подорожі - Мандри Карпатами