Комплексні дослідження поселень-гігантів 1971-1991

На початку 70-х років під час дослідження пам'яток трипільської культури було широко застосовано комплексну методику досліджень з використанням арсеналу природничих наук, насамперед для пошуку та картографування нових поселень.

Саме такими комплексними були роботи, що почалися 1971 р. під керівництвом М. М. Шмаглія на трипільському поселенні біля с. Майданецьке, яке у 20-ті роки досліджував Б. П. Безвенглинський. Вважалося, що на цьому місці існувало не одне, а кілька поселень — так визначив на підставі поверхневих розвідок В. А. Стефанович, невтомний шукач трипільських поселень на Черкащині.

Відкриття поселень-гігантів почалося дещо раніше — з того, що К. В. Шишкін, військовий топограф, фахівець у галузі дешифрування аерофотознімків, вивчаючи знімки різних районів України, виявив на території Черкащини сліди величезних поселень. 1964 року вони разом з В. А. Стефановичем відвідали околиці с. Вільховець під Звенигородкою, де оглянули одне з таких місцезнаходжень, яке виявилося поселенням трипільської культури, більшим за всі відомі на той час — площею в 110 гектарів. Потім до камерального аналізу було залучено 11 пам'яток,

описаних в працях Т. С. Пассек, місце розташування яких було добре відоме. Результати визначення реальної площі давно відомих археологам поселень були приголомшуючими: Майданецьке — 270 га, Косенівка — 70 га, Сушківка — 27 га, Чичиркозівка — 50 га, Пеньож-кове — 60 га.

Після додаткового аналізу аеро-фотознімків було виділено понад 100 поселень-гігантів, у списку В. А. Стефановича значилося 30 з них, серед нових — справжні гіганти: Тальянки — 450 га, Доброводи — 250 га, Небелівка — 300 га. На знімках добре читалися величезні кільцеві структури, що складалися з окремих жител, вулиці та квартали, сліди ровів — тож «родові» (за визначенням Т. С. Пассек) поселення трипільців мали вигляд великих міст.

У це важко було повірити, і дійсно, наукова громадськість сприйняла перші повідомлення Шишкіна К. В., зроблені наприкінці 60-х років, з недовірою. Лише в 1969 р. Південнобузька експедиція, у роботі якої брав участь автор відкриття, підтвердила у загальних рисах наявність та структуру камерально визначених поселень-гігантів на Уманщині.

У 1971 р. розвідувальний загін під керівництвом М. М. Шмаглія обстежив поселення біля с. Майданецького. В основу дослідження було покладено знімки К. В. Шишкіна, підтверджені візуальною розвідкою. Тепер не викликали сумніву величезні розміри пам'ятки. Вона мала форму еліпса розмірами близько 1500—2000 м, житла групувалися у кілька концентричних еліпсів. На поверхні після оранки виявлено близько 400 жител — по плямах обпаленої глини на ріллі, які було нанесено на окремий план, потім успішно суміщений з аерофотознімком. Загальна ж кількість жител Майданецькому за приблизними підрахунками мала наближатися до 15 002. Результати були сенсаційними — найбільше з відомих на той час — поселення у Володимирівці налічувало, за даними Т. С. Пассек, до 200 жител.

Однак подібні результати потрібно було ще й надійно перевірити, але як це зробити? Розкопки в Гребенях, де на площі 3 га виявилося 25—30 жител, коштували Інституту археології у 1960—1964 рр. 50 тис карбованців. У роботах брали участь значні наукові сили інституту, але під час польового сезону не вдавалося розкопати більше 10 жител. При таких темпах розкопки Майданецького вимагали б принаймні 150 років, а вартість робіт, які тривали б до 2120 року, могла дорівнювати близько 2 млн. карбованцям у цінах 1960-х років. Реально ж на розкопки у Майданецькому не могло бути виділено більше кількох тисяч карбованців щорічно, разом з відповідними науковими силами. Отже, слід було або вирішити проблему, або відмовитися від надії отримати підтвердження цього відкриття при житті як нинішнього, так і кількох наступних поколінь археологів.

Вирішення проблеми знайшли — у вивченні Майданецького було застосовано геофізичні методи. Магнітна зйомка на трипільській пам'ятці була вперше проведена В. П. Дудкіним ще у 1966 р. Виявилося, що скупчення обпаленої глини — залишки трипільських жител — мають значну залишкову термонамагніченість і надійно фіксуються різними типами магнітометрів — приладів, які застосовуються під час пошуків корисних копалин. Г. Ф. Загній та О. М. Русаков наприкінці 60-х років співпрацювали з В. О. Круцом на розкопках в Подніпров'ї (Чапаєвка), де за допомогою магнітної зйомки вдалося виявити житла різних типів. У 1969—71 рр. Г. Ф. Загній за допомогою магнітометра відшукав окремі житла на трипільських поселеннях в Кліщеві (розкопки І. I. Зайця), Гарбузині та Шкарівці (розкопки О. В. Цвек). Таким чином, магнітна зйомка на трипільських поселеннях себе непогано зарекомендувала.

Для створення загального плану знадобилося три польових сезони, було виконано сотні тисяч вимірів. Роботи, проведені В. П. Дудкіним у Майданецькому, за масштабами та результатами не мали (і досі не мають) аналогів у світовій археологічній практиці. У 1974 р. загальний план Майданецького за даними магнітної зйомки закінчили. На нього було нанесено 1 575 аномалій — слідів трипільських жител (трохи більше, ніж прогнозовано розвідкою ), встановлено планування пам'ятки за кількома концентричними еліпсами, підтверджено наявність вулиць та кварталів, які прочитав на аерофотознімках К. В. Шишкін.

Таким чином, замість ста п'ятдесяти сезонів для перевірки відомостей про структуру трипільського поселення знадобилося лише три, замість двох мільйонів карбованців — близько десяти тисяч. Стало зрозуміло, що застосування комплексних методів у дослідженні трипільських поселень відкриває перед трипіллєзнавством нові можливості. На жаль, у 70-ті роки не вдалося розгорнути масштабні дослідження великих трипільських поселень, хоча доповіді М. М. Шмаглія та його колег на міжнародних та загальносоюзних наукових форумах про результати робіт в Майданецькому викликали величезне зацікавлення науковців.

Вісімдесяті роки у трипільській археології України пройшли під знаком досліджень поселень-гігантів. З 1981 до початку 90-х років працювала велика Трипільська експедиція, яку очолив член-кореспондент АН УРСР Артеменко І. I. Експедиція складалася з окремих загонів, кожен з яких розкопував велике поселення: Мовша Т. Г. вела розкопки в Доброводах (1981—84), Косенівці (1985—87), О. В. Цвек — у Веселому Куті (1981—88), Онопріївці (1989—92), М. М. Шмаглій та М. Ю. Відейко —

у Майданецькому (1984—92)3, В. О. Круц та С. М. Рижов — у Тальянках (1981 94).

Курганний загін — І. I. Артеменко та В. I. Клочко взяли на себе розкопки курганів на території поселень в Тальянках та Доброводах.

В. П. Дудкін та Г. Ф. Загній провели магнітну зйомку поселення Тальянки, де на не забудованій сучасним селом частині поселення вдалося встановити планування цього найбільшого (450 га) серед відомих трипільських поселень, яке виявилося подібним до Майданецького за плануванням, тільки в два рази більшим.

Крім того проводилися розвідки трипільських пам'яток у радіусі до 30 км навколо поселень-гігантів, деякі з них розкопувалися, що дало змогу розробити детальну періодизацію пам'яток у межиріччі Південного Бугу та Дніпра, уточнити їх розміри та забудову. Курганні дослідження підтвердили висновок, зроблений ще у 1975 р. під час розкопок в Майданецькому — кургани були насипані в той час, коли трипільські протоміста вже кілька століть лежали в руїнах. Це дозволило спростувати твердження про те, що трипільська цивілізація в цьому районі загинула внаслідок агресії степових племен.

На трипільських поселеннях-гігантах було розкопано залишки десятків жител. Зокрема у 1986—92 рр. у Майданецькому було розкопано завдовжки майже 200 м ділянку забудови — частину еліптичної в плані структури, що підтвердило дані плану магнітної зйомки В. П. Дудкіна. Встановили, що ці житла були споруджені впритул одне до одного, стіна до стіни, утворюючи своєрідні двоповерхові «жилі стіни», які перетворювали центр поселення на потужну фортецю.

У 1990 р. В. О. Круц і М. Ю. Відейко досліджували залишки невеликого (за трипільськими, звичайно, мірками) поселення в районі м. Тальне (Тальне 2), яке виявилося синхронним розташованому всього в 7 км Майданецькому, що дозволило поставити питання про найближче оточення поселень-гігантів. Під час цих робіт Г. Ф. Загній склав план поселення за допомогою магнітної зйомки.

Усвідомлення наукового значення досліджень поселень-гігантів з часом привело археологів до ідеї (до речі, чи не вперше за історію дослідження трипільської культури) проведення спеціального тематичного наукового форуму для обговорення проблеми. У Тальянках у 1990 і 1991 рр. було проведено два польові семінари, на яких продемонстрували результати розкопок і обговорили важливі наукові проблеми. Тема дослідження поселень-гігантів, трипільських прото-міст і в наступні десятиріччя стала однією з провідних у трипільській археології.

Енциклопедія трипільської цивілізації - Трипільська культура. Історія досліджень.